Кафедра цивільного, нотаріального та виконавчого процесу підбила підсумки Конкурсу наукових студентських робіт, проведеного в рамках Х ювілейного науково-творчого марафону «Тиждень цивільного процесу».
ІІІ місце посіла студентка 1-го курсу магістратури факультету Цивільної та господарської юстиції Національного університету «Одеська юридична академія» Жилка Анастасія Миколаївна під керівництвом к.ю.н., доцентки Полюк Ю.І.
У статті досліджено важливість дотримання етичних стандартів у спілкуванні між суддею та адвокатом як ключового фактора забезпечення рівності та неупередженості судового процесу. Розкрито основоположні принципи професійної етики, що базуються на міжнародних стандартах (Бангалорські принципи, Бордоська декларація, Будапештські керівні принципи) та національному законодавстві (Кодекс суддівської етики, Правила адвокатської етики).
Особливу увагу приділено аналізу допустимих форм комунікації поза межами судового засідання, наголошено на неприпустимості приватної комунікації, що може вплинути на суддю або створити уявлення про перевагу однієї зі сторін. Розглянуто питання емоційної стриманості, етичного ставлення до спілкування через ЗМІ та наведено типові етичні порушення у практиці судового процесу.
Важливість дослідження полягає у підкресленні фундаментальної ролі етичної поведінки суддів та адвокатів у зміцненні довіри суспільства до правосуддя, гарантуванні справедливого розгляду справ та утвердженні ідеалів незалежності судової влади та захисту прав людини. Дотримання високих етичних стандартів є не лише професійним обов’язком, але й необхідною умовою функціонування ефективної та справедливої системи правосуддя.
У системі правосуддя етичні стандарти взаємодії між суддею та адвокатом мають надзвичайно важливе значення, оскільки саме від дотримання принципів рівності, неупередженості та поваги залежить довіра суспільства до судових рішень і, в ширшому сенсі, до самої судової влади. Спілкування між цими двома суб’єктами процесу має відбуватися в суворій відповідності до професійної етики, яка базується на законодавчих засадах, міжнародних стандартах та принципах справедливості.
Незважаючи на те, що діяльність суду, як прокуратури, так і адвокатури, носить правозахисний характер, суддя повинен безсторонньо ставитися до представників таких органів[1, с. 11].Така неупередженість має проявлятися не лише в межах судового процесу, а й поза ним, зокрема у формі особистих та професійних контактів.
Бангалорські принципи поведінки суддів, ухвалені у 2002 році, є одним із найавторитетніших міжнародних документів, що встановлює етичні стандарти для суддівської діяльності. Ці принципи наголошують на шести основоположних цінностях: незалежності, неупередженості, доброчесності, належності, рівності та компетентності з належною старанністю.Підкреслюють, що суддя, який розглядає справи у певному суді, повинен з обачністю підходити до особистих стосунків із адвокатами, що постійно здійснюють там свою практику. З метою запобігання конфлікту інтересів та недопущення появи навіть обґрунтованої підозри в упередженості, судді рекомендується уникати ситуацій, що можуть створити враження про наявність особистих симпатій або відданості стороні захисту. Зокрема, недопустимим є надання адвокатам місця проживання судді для ведення справ, проведення ділових зустрічей або прийому клієнтів[2]. Бангалорські принципи формують основу для визначення належної поведінки судді в його професійній та суспільній ролі, вимагаючи від нього не лише бездоганного дотримання норм права, але й утвердження високого рівня моральності та етичності у всіх аспектах діяльності. Дотримання цих принципів має особливе значення для забезпечення суспільної довіри до судової влади, оскільки поведінка судді повинна не лише гарантувати фактичну неупередженість судочинства, а й створювати враження об’єктивності та справедливості.
Етика взаємин судді та адвоката безпосередньо корелює з положеннями Бангалорських принципів, адже саме в процесі їхньої професійної взаємодії найяскравіше виявляється дотримання або порушення таких засад, як рівність і неупередженість. Суддя має забезпечувати рівне ставлення до всіх учасників судового процесу, уникаючи проявів упередженості або особистої прихильності до конкретного адвоката. Адвокат, у свою чергу, повинен з повагою ставитися до суду та сприяти реалізації справедливого судового розгляду. Взаємна етична відповідальність судді й адвоката гарантує не лише реалізацію права сторін на справедливий розгляд справи, а й укріплює авторитет правосуддя загалом. Таким чином, Бангалорські принципи становлять важливий морально-правовий орієнтир для професійної комунікації в судовому процесі.
У Висновку № (2013) 16 «Про відносини між суддями та адвокатами», ухваленому Консультативною Радою Європейських суддів, підтримується ідея розвитку професійного діалогу між суддями та адвокатами, однак наголошується, що такий діалог не повинен ставити під загрозу дотримання високих етичних стандартів, встановлених для обох професій [3]. Висновок закликає до створення відкритого, але контрольованого професійного середовища, де зберігається баланс між взаємоповагою і незалежністю.
Бордоська декларація «Судді та прокурори у демократичному суспільстві» [4], а також Будапештські керівні принципи [5], що стосуються етики прокурорів, закликають представників усіх юридичних професій до взаємного ознайомлення з етичними вимогами, притаманними кожній із ролей у правосудді. Ці документи наголошують на необхідності неухильного дотримання принципів незалежності, поваги до один одного, доброчесності та професійної гідності, а також поводитися з урахуванням високого статусу своїх посад у будь-якій ситуації — як у професійному, так і в особистому просторі.
На національному рівні етичні засади діяльності судді та адвоката визначається Кодексом суддівської етики та Правилами адвокатської етики відповідно.
Особливу увагу в контексті етики спілкування слід приділити питанню про допустимі форми комунікації між суддею та адвокатом поза межами відкритого судового засідання. Таке спілкування, якщо воно має місце, повинно відповідати принципу прозорості та рівного доступу обох сторін до судді. Будь-яка приватна комунікація, яка має на меті вплинути на суддю або створити уявлення про перевагу однієї зі сторін, є неприпустимою та порушує принцип рівності процесуальних прав. У практиці Європейського суду з прав людини неодноразово наголошувалося, що навіть об’єктивне враження про упередженість судді є підставою для сумнівів щодо справедливості всього судового розгляду. У справі Morice v. France Європейський суд з прав людини дійшов важливого висновку щодо свободи вираження поглядів адвоката та меж допустимої критики судової системи.Суд підтвердив важливість свободи вираження поглядів адвоката, особливо в контексті публічної критики правосуддя, одночасно наголосивши на необхідності дотримання етичних стандартів адвокатської поведінки, зокрема — стриманості та професіоналізму [6].
Забезпечення рівності та неупередженості у спілкуванні судді та адвоката набуває особливої ваги під час розгляду справ, що мають значний суспільний резонанс або пов’язані з конфліктом інтересів. Суддя зобов’язаний уникати не лише реальної упередженості, а й усього, що могло б викликати обґрунтовані сумніви у його неупередженості з боку стороннього спостерігача. При цьому адвокат повинен проявляти повагу до суду, утримуватися від спроб неформального впливу на суддю та діяти виключно в межах процесуальних механізмів захисту прав і законних інтересів свого клієнта.
Важливим аспектом етики є питання емоційної стриманості у спілкуванні. Як суддя, так і адвокат повинні підтримувати професійну дистанцію, уникати агресивної поведінки, демонстрації особистої антипатії або симпатії, що може бути сприйняте як прояв упередженості. Використання ввічливого, нейтрального тону, коректне формулювання питань та відповідей, уникнення некоректних зауважень або особистих образ — усе це є необхідними елементами етичної комунікації.
Іншим важливим моментом є етичне ставлення до спілкування через засоби масової інформації. В умовах зростаючого впливу медіа на громадську думку адвокати нерідко вдаються до коментарів щодо справ, у яких вони беруть участь. Проте адвокат має пам’ятати, що публічні висловлювання можуть вплинути на неупередженість судового розгляду та поставити під сумнів незалежність судді. Зі свого боку, судді мають утримуватися від будь-яких публічних коментарів стосовно справ, що розглядаються, оскільки будь-який подібний коментар може бути сприйнятий як прояв упередженості або передчасної оцінки обставин справи.
До найбільш типових етичних порушень, що трапляються у практиці судового процесу, можна віднести:приватні розмови судді та адвоката без участі іншої сторони;надання суддею порад адвокату щодо тактики ведення справи;прохання адвоката до судді про прийняття певного рішення поза межами процесуальної дискусії;образливе або принизливе поводження адвоката щодо судді чи навпаки;спроби впливу на суддю через інші канали комунікації, включно з медіа або третіми особами [7, с.30,31].
Уникнення зазначених порушень є запорукою дотримання основоположних принципів правосуддя, таких як рівність сторін, змагальність процесу, незалежність та неупередженість суду. Водночас важливо усвідомлювати, що професійна етика не є лише сукупністю заборон і обмежень; вона також передбачає позитивний обов’язок суддів і адвокатів сприяти створенню атмосфери взаємної поваги та довіри у процесі.
У підсумку можна стверджувати, що етика спілкування судді та адвоката є важливою складовою забезпечення рівності та неупередженості судового процесу. Дотримання етичних стандартів не тільки захищає права учасників судового розгляду, але й зміцнює авторитет правосуддя в очах суспільства. Подальший розвиток етичної культури в юридичній спільноті має базуватися на поєднанні нормативного регулювання, професійного самоконтролю та формування високих моральних орієнтирів у кожного юриста. Саме така комплексна стратегія здатна забезпечити реальне втілення в життя ідеалів справедливості, незалежності судової влади та захисту прав людини.
CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Європейські стандарти у сфері цивільного судочинства : навчально-методичний посібник для здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі Національного університету «Одеська юридична академія» спеціальність – 081 «Право» / Н. Ю. Голубєва, І. В. Андронов, І. О. Бут. Одеса, 2021. 65 с. URL:https://dspace.onua.edu.ua/server/api/core/bitstreams/42226316-3769-4f44-8f93-1ad0321e49e9/content
- Бангалорські принципи поведінки суддів: Міжнародний документ від 19.05.2006 р.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_j67#Text
- Висновок № (2013) 16 Консультативної Ради Європейських суддів «Про відносини між суддями та адвокатами: Міжнародний документ прийнятий 13 — 15 листопада 2013. URL: https://court.gov.ua/userfiles/KRES%20Vusnovok.pdf
- Бордоська декларація «Судді та прокурори у демократичному суспільстві»: Міжнародний документ від 08.012.2009 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_j67#Text
- Європейські керівні принципи з етики та поведінки для прокурорів «Будапештські керівні принципи».URL: https://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/SENMK/pr_osn1.pdf
- Judgement in Case Morice v. France 23 April 2015: URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-154265%22]}
- Дуліба Є. В., Теремецький В. І. Відносини між адвокатом і суддею: етична дилема. Journal «ScienceRise: Juridical Science». №. 3 (29). С. 28-33.
